Є речі, над суттю яких ми навіть не замислюємося. Начебто так має бути, і все. А що, коли за звичним правилом ховається небанальна історія? Вам було б цікаво? Мені — так.
У жіночій сорочці звичне розташування ґудзиків майже не привертає уваги, доки не порівняти її з чоловічою. Саме ця дрібна конструктивна відмінність і породила безліч версій про служниць, військовий одяг, верхову їзду та давні кравецькі традиції
У більшості жіночих сорочок ґудзики пришиті ліворуч від власниці, а у чоловічих — праворуч. Ця дрібниця настільки звична, що здається більш технічним задумом, правилом, яке встановили кравчині. Та ба, це не так.
♦ Є й ще більш популярне пояснення: заможних жінок одягали служниці, тому кравці розмістили ґудзики зручніше для помічниці, оскільки вона стояла навпроти. Версія вельми схожа на правду, але на статус факту з достатньою доказовою базою претендувати все ж не може.
Тому точне походження різниці між чоловічою та жіночою застібкою залишається невідомим досі як і питання, чому жіночі сорочки застібаються наліво, а чоловічі — направо?
У чоловічій сорочці застібка традиційно працює дзеркально до жіночої: ґудзики розташовані праворуч від власника, а петлі ліворуч. Саме ця відмінність і дала підстави для численних історичних версій, хоча достеменно пояснити її походження досі не вдалося
Що тут відомо напевно?
Сучасна традиція закріпила розташування: на жіночому одязі ґудзики зазвичай пришиті зліва, на чоловічому — справа. Правило поширюється не лише на сорочки. Його дотримуються при пошитті жакетів, пальт, а згодом його успадкували й деякі блискавки.
♦ А ось і матеріальні свідчення XIX століття. У колекції Smithsonian Institution — Смітсонівського інституту, музейно-дослідницького комплексу у США — зберігається жіноча сукня 1872 року: шість обтягнутих тканиною ґудзиків розміщені на лівій стороні переду, петлі — на правій. Це хороший доказ того, що така застібка вже використовувалася, але про походження вона нам ніц не розповідає.
Цікавість бере верх: музейна річ розповідає нам «як застібали», але мовчить про те, «чому» саме так?
Версія про служниць: логічна, але не доведена
Повертаємося до пояснення, про яке ми вже згадували вище. Заможним європейкам допомагали одягатися служниці. Якщо вона стоїть обличчям до жінки і виконує всі дії правою рукою, ґудзики на лівому боці власниці опиняються праворуч від неї. Застібати їх справді зручно.
Ця версія переходить із десятиліття в десятиліття настільки легко і вправно, що мало хто звертає увагу на її слабкі місця.
♦ Так от, американська історикиня Мері Майлі Теобальд, яка працювала у Colonial Williamsburg і викладала історію США та музейну справу у Virginia Commonwealth University, звертає увагу на те, що куратори бачать на жіночому одязі XIX століття ґудзики з обох боків.
Ще цікавіше: заможним чоловікам теж допомагали камердинери, тому схема «жінок одягали, чоловіки одягалися самі» надто спрощує побут минулого.
Тож висновок такий: служниці могли вплинути на традицію, але доказу, що саме вони її запровадили, немає.
Версія про служниць здається особливо переконливою саме через подібні сцени: заможній жінці справді допомагали вдягатися, застібати складні елементи вбрання й коригувати посадку. Але навіть такий побутовий звичай ще не доводить, що саме через нього ґудзики на жіночому одязі опинилися з протилежного боку
А може, справа у мечах?
Інша версія. Стосується вона вже чоловічого способу застібки — направо. Більшість воїнів (а тоді чоловікам часто доводилося воювати) були правшами, меч носили зліва й витягали правою рукою. Напрям поли одягу міг мати практичне значення: руків’я зброї не мало зачіпатися за край куртки або камзола під час руху.
Такі пояснення наводять Smithsonian Magazine і NEMO Science Museum, але обидва джерела наголошують: достеменної відповіді немає.
До того ж йдеться про військову версію, яка передусім стосується чоловічого одягу. До чого тут жіноча застібка і чому вона мала стати дзеркальною? Ясності немає.
Ще кілька версій: сідло, немовля та інші пояснення
Є й інші спроби розгадати цю деталь:
- верхова їзда — жінки традиційно їздили боком у дамському сідлі, і напрям застібки нібито мав захищати від потоку повітря;
- годування немовляти — за іншою версією, жінка тримала дитину лівою рукою, а правою могла розстібати одяг;
- соціальна відмінність — протилежна застібка могла закріпитися як спосіб розрізняти чоловічий і жіночий одяг;
- військова традиція — чоловічий бік міг сформуватися через зброю, а жіночий — уже як протилежний стандарт.
Загадка триває. Зі схожою проблемою ми вже стикалися вище: пояснення звучать доволі правдиво, але прямого історичного підтвердження все ж бракує. Спрацьовує усталеність: якщо зручну історію багато разів повторюють, вона починає сприйматися як факт.
Коли правило стало правилом?
Тут теж немає однієї дати. Мері Майлі Теобальд зазначає, що в жіночому одязі XIX століття розташування ґудзиків ще не було цілком однаковим.
♦ Є ще одна деталь, яка руйнує гладку легенду. За її спостереженням, у жіночому одязі до XIX століття ґудзики як застібка траплялися рідше, ніж зав’язки, гачки та інші способи кріплення. Тобто шукати одну незмінну «жіночу сторону ґудзиків» упродовж багатьох століть некоректно.
♦ Із розвитком готового одягу виробникам стало вигідно працювати зі стандартними лекалами та повторюваними конструкціями. Дослідниці моди JuYoung Lee та Caroline Kobia з Mississippi State University пояснюють: фабричне виробництво закріплює звички, бо стандарти спрощують крій і пошиття. Коли на початку XX століття поширилися застібки-блискавки, виробники нерідко зберігали вже знайомий напрям чоловічої та жіночої застібки.
Можливо, саме тому ця різниця пережила побутові умови, якими її намагаються пояснити. Служниць біля шафи давно немає, меч теж ніхто не витягає з-під сорочки, а лекало пам’ятає старе правило.
Наполеон теж потрапив до історії про жіночі ґудзики: за популярною легендою, він нібито наказав змінити бік застібки після того, як жінки почали наслідувати його знамениту позу з рукою під жилетом. Історія яскрава, але документальних підтверджень такого наказу немає, тому вона залишається лише однією з модних легенд
А що з Наполеоном?
Є ще одна ефектна легенда. Кажуть, наче жінки насміхалися з Наполеона, копіюючи його знамениту позу з рукою під жилетом. Саме це спонукало його віддати наказ про перенесення ґудзиків на жіночому одязі на інший бік.
Історія яскрава та смілива, як і сам Наполеон. Тому вона вдало і впевнено подорожує інтернетом. Але наша проблема нікуди не поділася — підтвердженого наполеонівського наказу немає.
Ось ми розібрали чудові приклади того, як народжуються модні міфи та легенди: одна яскрава сцена запам’ятовується краще, ніж відповідь «ми не знаємо».
Чи всі жіночі сорочки мають застібатися так?
Ні. Це традиція, а не технічна необхідність, як я собі думала раніше. Але ж традиція мала звідкись прийти? Хтось же її запровадив? Дуже хочеться дійти до витоків. Але поки що не дійшли. Можливо, ви щось знаєте? Напишіть.
Отже, якщо застібка наліво чи направо не є технічною необхідністю, дотримуватися цього не конче. Особливо це стосується унісекс-моделей, дизайнерського одягу або речей із нестандартною конструкцією.
Сторона ґудзиків також не робить сорочку автоматично «чоловічою» чи «жіночою» — важливі крій, посадка, розмірна сітка та задум виробника.
Порівняння сучасних чоловічої та жіночої сорочок добре показує, наскільки живучим виявилося старе правило: одна й та сама деталь конструкції й досі розташована дзеркально. При цьому технічної необхідності в такій різниці немає, тож сьогодні вона радше працює як усталена традиція, ніж як обов’язкова норма
Коротко про головне
Жіночі сорочки традиційно мають ґудзики зліва, чоловічі — справа, але точної причини цього поділу історики не встановили.
♦♦ Версія про служниць — найвідоміша, військова — пояснює чоловічий одяг, а сідло, годування дітей і навіть Наполеон залишаються гіпотезами або легендами.
♦♦ Найнадійніше тут не вигадувати одну гарну відповідь. Маленький ґудзик зберіг не одну історію, а слід звички, яка пережила століття і стала традицією, незважаючи на походження.
Та це лиш крихітна загадка, а у світі ще так багато таємниць, маленьких і великих. І хтозна, можливо, прийде час, і вони відкриються нам.